З незапам'ятних часів місце в системі
шкільної освіти визначалося її роллю в житті суспільства та формуванні
особистості кожної окремої людини, а поінформованість у галузі математикиі
природничих наук шанувалася як вища ступінь вченості людини. Рівень
комп'ютеризації суспільства ХХI століття робить безкрайнє інформаційне поле
доступним кожному. Без перебільшення можна сказати, що вміння вчасно отримувати
необхідну інформацію для прийняття, після її обробки та аналізу, відповідного
рішення - це ключ до успіху в житті і праці сучасної людини. На перший план
виходить завдання розвитку критичності мислення. Зараз необхідно не тільки
вміти віднайти інформацію, але і критично її оцінити на достовірність,
осмислити, застосувати. Зустрічаючись з новою інформацією, учні повинні вміти
розглядати нові ідеї вдумливо, критично, з різних точок зору, роблячи висновки
щодо точності і цінності даної інформації. У процесі навчання в арсенал
прийомів і методів людського мислення природним чином традиційно включаються
індукція і дедукція, узагальнення і конкретизація, аналіз і синтез,
класифікація і систематизація, абстрагування, аналогія. Під математичним стилем
мислення розуміється цілий комплекс умінь: вміння класифікувати об'єкти, вміння
відкривати закономірності, встановлювати зв'язки між різнорідними на перший
погляд явищами, вміння приймати рішення. Такий стиль мислення впливає і на
поведінку людини, дозволяючи їй приступати до вирішення проблем, не чекаючи на
допомогу ззовні, аргументувати свою думку, критично оцінювати себе і оточуючих.
Вчити дітей так, щоб у них розвивалося критичне мислення, важче, ніж просто
повідомляти їм окремі факти і закономірності. Протягом останніх 10 років в
американських школах намагаються вчити дітей вчитися та критично мислити;
індивідуалізувати навчання, враховуючи рівень дитини і властивий йому стиль
навчання; створювати умови для самостійного, саморегулюючого (в плані рівня і
темпів) навчання. При гарній організації навчання в таких групах діти переймаються
духом співробітництва, а не суперництва у навчанні. Грунтуючись на всьому
вищевикладеному можна сміливо сказати, що проблема розвитку критичного мислення
дуже актуальна сьогодні, а також буде актуальна і «завтра». Так як технології
не стоять на місці, і кожен новий день несе нам незліченну кількість нової
інформації. Одним з відповідальних завдань навчання в сучасних умовах полягає в
тому, щоб розвивати критичне мислення школярів, яке тісно пов'язане з
математичним; вдосконалювати вміння мислити, робити висновки, тобто формувати
розумову культуру, що характеризується певним рівнем розвитку мислення,
оволодінням узагальненими прийомами міркувань, прагненням здобувати знання і
вмінням застосовувати їх в незнайомих ситуаціях. Щоб кожен учень зрозумів, що
математичний стиль мислення не є привілеєм тільки академічної еліти.
Д. Халперн визначає критичне мислення у
своїй роботі "Психологія критичного мислення" у такий спосіб:
"Використання таких когнітивних навиків і стратегій, які збільшують
імовірність отримання бажаного результату. Відрізняється виваженістю,
логічністю і цілеспрямованістю", тобто спрямоване мислення. Критичне
мислення означає оцінювальне, рефлексивне мислення. Це відкрите мислення, яке
не сприймає догм, розвивається шляхом накладення нової інформації на життєвий
особистий досвід. У цьому і є відмінність критичного мислення від мислення
творчого, яке не передбачає оцінювального аспекту, а продукує нові ідеї, які
дуже часто виходять за межі життєвого досвіду, зовнішніх норм і правил. Однак,
провести чітку межу між критичним і творчим мисленням складно. Критичне
мислення - це відправна точка для розвитку творчого мислення, більше того, і
критичне, і творче мислення розвиваються одночасно, вони взаємообумовлені.
Для того щоб учні могли скористатися своїми
можливостями критичних мислителів, важливо, щоб вчитель розвивав у них низку
важливих якостей, серед яких Д. Халперн виділяє:
1.Готовність до
планування. Оскільки думки часто виникають хаотично, важливо упорядкувати їх,
вирішити, у якій послідовності їх викласти. Упорядкованість думки - ознака
впевненості.
2.Гнучкість. Якщо
учень не готовий сприймати ідеї інших, він ніколи сам не зможе стати
генератором ідей. Гнучкість дозволяє почекати з винесенням судження, поки учень
не буде мати різноманітну інформацію.
3.Наполегливість.
Часто, зіштовхуючись з важкою задачею, учні вирішують відкласти її розв'язання
на невизначений час. Вчителю слід виробляти наполегливість у напруженні
розумових сил, тоді учні обов'язково досягнуть значно ліпших результатів
навчання.
4.Готовність
виправляти свої помилки. Людина, що критично мислить, намагатиметься не
виправдати свої неправильні рішення, а зробити правильні для себе висновки,
скористатися помилкою для продовження навчання.
5.Усвідомлення.
Це дуже важлива якість, що передбачає уміння спостерігати за собою в процесі
розумової діяльності, відслідковувати перебіг міркувань.
6.Пошук
компромісних рішень. Важливо, щоб ухвалені рішення могли сприйняти інші люди,
інакше ці рішення так і залишаться на рівні висловлювань.
Уміння критично мислити особливо важливо
зараз, коли постійно в засобах масової інформації відбувається масована і
витончена обробка цих чинників і з’ясовується значущий чинник та знехтувані.
Потім визначаються умови, за яких первісно знехтуваний чинник набуває
значущості, а первісно значущий - втрачає її. В решті-решт учні опанують
відповідальний спосіб мислення, в основі якого знаходиться уміння здійснювати
багатофакторний аналіз.
Критичне мислення сприяє взаємоповазі
партнерів, порозумінню і продуктивній взаємодії між людьми; полегшує сприйняття
різних "поглядів на світ"; дозволяє учням використовувати свої знання
для наповнення змістом ситуацій з високим рівнем невизначеності, створювати
базу для нових типів людської діяльності, протистояти інтелектуальному шахрайству.
Щоб навчитися критично і правильно мислити,
необхідно навчитися ставити продумані запитання. Гарний спосіб допомогти учням
міркувати над задачею - ставити питання. Правильно сформульоване запитання може
допомогти зіставити факти і проаналізувати свої думки. Запитання, поставлені з
метою допомогти навчанню інших, відомі як "Запитання Сократа". Вони
вимагають уважно слухати опонента, щоб оцінити його висловлювання та
сформулювати конструктивні запитання. Розглянемо різновиди спонукальних запитань.
Запитання загального характеру:
Що це означає? Як зробити так, щоб...?
Навіщо це потрібно? До чого це приведе?
Запитання для уточнення:
Що Ви мали на увазі, сказавши...? У чому
полягає основна думка? Як ... пов'язано з ... ?
Не могли б Ви висловити думку інакше?
Уточніть, будь ласка, Ви мали на увазі ... чи ...? Яке відношення це має до
нашої проблеми / суперечки / розбіжностей? Маріє, підведіть, будь ласка,
підсумок тому, що сказав Олександр, своїми словами? ... Олександре, Ви це мали
на увазі? Не могли б Ви навести приклад? Чи може ... бути гарним прикладом для
цього?
Запитання, що перевіряють припущення:
Які Ви робите припущення? Які припущення
робить Оксана? Що ми можемо припустити замість цього? Мені здалося, що Ви
припустили ... . Я Вас правильно зрозумів? Усі Ваші твердження ґрунтуються на
припущенні. Чому б Вам не засновувати їх на .... замість .... ? Ви припускаєте,
що ... . Як Ви можете оцінити справедливість такого припущення? Чому хто-небудь
може зробити такі припущення?
Запитання, що перевіряють факти:
Поясніть, будь ласка, чому Ви так вирішили?
Як це можна прикласти до даної ситуації? Чи є причини сумніватися в цьому
фактові? Що б Ви відповіли людині, яка стверджує, що ... ? Хто-небудь може
навести факти, що підтверджують цю точку зору? З якої причини Ви дійшли цього
висновку? Як ми можемо упевнитися, що це правда?
Запитання, що перевіряють розуміння
перспектив:
Що Ви цим припускаєте? Коли Ви говорите ...
, Ви робите висновок ... ? Але, якщо це могло відбутися, що ще може трапитися
внаслідок цього? Чому? На що може це вплинути? Чи відбудеться це неминуче, чи
можливо / швидше за все відбудеться? Яка альтернатива. Якщо ми говоримо
про ... , то як же щодо ... ?
Запитання, що перевіряють зрозумілість
задач:
Як ми можемо це знайти? Що це питання
передбачає? Чи можливо спитати про це по-іншому? Можемо ми взагалі опустити це
питання? Питання зрозуміле? Ми зрозуміли його?Важко чи легко відповісти на це
запитання? Чому? Чи всі згодні, що питання в цьому? На які інші запитання
необхідно відповісти перш, ніж думати над цим запитанням? Чому це питання
необхідне? Це питання є найбільш важливим, чи в ньому приховане інше питання.
Отже, методика розвитку критичного мислення
має забезпечувати комплекс умов: створювати проблемні ситуації у процесі
навчання; пропонувати проблемні задачі; знайомити учнів із принципами,
стратегіями та процедурами критичного
мислення; регулярно створювати ситуації вибору; організовувати діалог у
процесі розв'язування проблемних задач (інтерактивні форми навчання);
передбачати письмове викладення розмірковувань учнів з подальшою рефлексією; й
нарешті, надавати учневі право на помилку та моделювати ситуації виправлення
помилок. Дотримання цих вимог забезпечить усвідомленість, самостійність,
рефлексивність, обґрунтованість, контрольованість та самоорганізованість
мислення, тобто розвиватиметься критичне мислення школярів. Основним
результатом навчання має стати уміння учнів думати критично.
Мислення дітей розвивається у процесі
розв’язування навчальних задач. Це пов’язано з тим, що будь-яка задача
передбачає певне протиріччя, для вирішення якого вмикаються процеси мислення
доти, доки не знайдено спосіб її розв’язання, не здійснена певна діяльність з
її розв’язання. Це іще раз підкреслює необхідність використання у процесі
навчання задач різної складності, різного змісту, у будь-якій формі.
Підвищення ефективності навчання математики
можна досягти, продуктивно реалізуючи всі дидактичні функції математичних
задач. Також велику роль відіграють задачі, які учні складають самі. Складання
задачі часто вимагає роздумів, які під час розв'язку готових задач не потрібні.
Щоб вивчення математики викликало в учня задоволення, треба, щоб він заглибився
у суть ідеї цієї науки, відчув внутрішній зв'язок усіх ланок .міркувань, які
дають можливість зрозуміти і саме доведення, і його логіку. Якщо учень хоча б
раз досяг ясності в розумінні суті, проник у внутрішній зв'язок понять і
логічних висновків, то йому буде важко потім заучувати матеріал без смислового
розуміння. І тоді він здійснить відкриття: процес осмисленого розуміння вимагає
значно менших зусиль і витрат часу, ніж вивчення напам'ять. Щоб привчити учнів
самостійно мислити, викликати в них віру у власні сили і розум, а також
виховати впевненість у своїх можливостях, необхідно примусити їх пройти через
певні труднощі, а не подавати все в готовому вигляді, хоча зараз це не під силу
кожному, адже легше скачати готовий розвязок з інтернету.
Коментарі
Дописати коментар